Блог психотерапевтки - сексологині Крістіни Корж
«Купив? Забрав? Заплатив?»:
як пара перетворюється на двох менеджерів побуту
Поговорімо про те, чому ми перетворюємо найближчих людей на інструменти — і як повернути в стосунки живу присутність, навіть коли сил нема.
Кристина Корж
психологиня-сексологиня
Поворот ключа. Ти чуєш цей звук, сидячи за ноутом, або сама/сам відчиняєш двері після важкого дня. І в ту ж секунду, ще до першого погляду, в голові вмикається цей клятий сканер.

Миттєве «обчислення» результату: «Приніс замовлення чи ні?», «Зараз почне нити чи допоможе з вечерею?», «Вона в настрої чи зараз буде винос мозку?»,
«Він дасть мені спокій чи знову завантажить задачами?». 💔
Ми зустрічаємо не близьку людину, а ресурс. Або його відсутність.
Це не тому, що ми «зіпсовані». Це наш спільний спадок.
Ми виросли в умовах, де любов вимірювалася через справність. Ти «в порядку», якщо нагодований, тепло вдягнений і головне — в шапці. Батьки обслуговували нашу фізичну безпеку та соціальну «справність», бо часто самі не мали ресурсу на емоційну глибину.

Емоції? «Не вигадуй», «не ний», «іншим гірше».

Нас любили за те, що ми зручні і не створюємо проблем. Тож ми вивчили: любити = бути корисним девайсом в системі. Тепер ми автоматично відтворюємо це у власних стосунках. Робимо одне з одного інструменти для виживання, а дім — місцем, де все працює, але ніхто нікого не бачить.
Як зрозуміти, що ви перейшли в цей режим?
  •  Людина як збій у системі
    Партнер запізнився — і тобі не цікаво, що сталося. Тобі важливо, що через це летить під три чорти т в і й графік. Ти бачиш не втомлену людину, а поломку в планах. І це породжує такий холодний, виснажливий гнів. Не крик навіть — просто ледь прихована злість, що «знову я маю все розхльобувати».
  • Розмови зведені до звітів
    «Забрав? Купив? Заплатив?». Ви спілкуєтесь не як пара, а як два менеджери побуту.

    І десь у глибині ти пам’ятаєш, що колись ви могли годинами говорити про все на світі. А зараз — тільки логістика. І від цього стає так порожньо, що хочеться заплакати. Але плакати нема часу, бо треба ще прибрати, доготувати, відповісти на робочі повідомлення.
  • Втома як особиста образа
    Коли партнер каже: «Я змучився», ти відчуваєш не співчуття, а роздратування. Бо його втома означає, що тобі доведеться робити більше. «Справна людина» не має права втомлюватися — вона має просто працювати, щоб іншому було легше.
Що з цим робити (коли навколо вже хаос):
Я не скажу тобі «просто видихай — все налагодиться». Бо це не так.
Функціональність — це скелет стосунків. Нам важливо розраховувати одне на одного. Але без живої присутності цей скелет стає вʼязницею.

Ось що можна спробувати, навіть якщо ти на межі:
  • Коли ловиш себе на «сканері» біля порога
    Не намагайся одразу стати ідеальною і теплою версією себе. Просто поміть, що ти в цьому режимі. «Ага, я знову сканую. Знову чекаю результату, а не людини».
    Це вже — перший крок.
  • Якщо є хоч крихта сил
    Дай 10 секунд тиші. Не накидайся з логістикою з порога. Нехай партнер скине куртку, а ти — режим «директора» хоча б на мить.

    Просто подивіться одне на одного. Без оцінок. Без «а ти», «а чому». Просто: «Ти тут. Я тебе бачу».
    Перші рази це буде незручно. Штучно навіть. Але це — як м’яз. Тренується.
  • Якщо сил нема взагалі
    Тоді просто скажи: «Я зараз так втомлений / -на, що можу тільки про справи. Але я хочу, щоб це було інакше».

    Це — не ідеальне рішення. Але це чесність. А чесність — це вже щось живе.
Це не полагодить побут автоматично.
Але це поверне в дім тих двох людей, які колись обрали одне одного не за ККД, а за те, ким вони є.
Підпишіться на мої соціальні мережі
Готова почати свій шлях до усвідомлених стосунків?
Обери те, що резонує з тобою
Обрати курс або вебінар
Отримати безкоштовний гайд
Блог
статті про стосунки, сексуальність та самопізнання